Вінілова пластинка Depeche Mode — Music For The Masses, Electronic

• Вініловий диск Depeche Mode: Music For The Masses
• Music for the Masses — шостий студійний альбом британської електронної групи Depeche Mode, випущений 28 вересня 1987 року лейблами Mute Records у Великобританії та Sire Records у США. Альбом, що пішов за успішним альбомом Black Celebration (1986), був спрейсворений Depeche Mode і Девідом Баскобом. Записаний у Парижі та Лондоні та побудований у Данії, він став першим альбомом Depeche Mode, у записі якого брав участь учасник групи Алан Вайлдер, що призвело до того, що один із рецензентів пізніше описував його як «епічне оркестрове звучання».
• Альбом став поворотним моментом у звучанні групи, об'єднуючи похмурі, інросспективні теми з експансивним продакшеном. Його випуск також ознаменував собою зміну візуальної ідентичності: участь Антона Корбейна в музичних кліпах і рекламних матеріалах допомогло переосмислити естетику групи. Альбом "Music for the Masses" вважався ключовим чинником, що сприяє успіху групи в чартах і популярності в США, чого до цього їм не вдавалося. Він досяг 10-го місця у Великобританії, 35-го в США й 2-го в Західній Німеччині. 1991 альбом став платиновим у США, а у 2023, за деякими даними, у всьому світі було продано понад 5 500 000 копій.
• Альбом "Music for the Masses" був доданий до книги "1001 альбом, який ви маєте почути, перш ніжвні" (2006), список "500 найбільших альбомів усіх часів" за версією журналу Rolling Stone і список "100 найкращих альбомів 1980-х". Назва та пісні альбому надихнули на створення триб'ют-альбома For the Masses (1998), який сам по собі мав успіх у чартах США й Німеччини.
• Альбом породив чотири успішні синглі: Strangelove, Never Let Me Down Again, Behind the Wheel і Little 15, кожен із яких увійшов у топ-10 чартів у всьому світі. На підтримку альбому відбувся тур "Music for the Masses" 1987-1988 року, який сприяв подальшому росту популярності групи в США: виступ у залі "Роуз Боул" у Пасадені, штат Каліфорнія, перед понад 70 000 шанувальників зафіксовано в концертному альбомі та документальному фільмі18
• Теми релігії, сексу, вразливості та стосунків переважають у піснях Music for the Masses. У пізнішому огляді журналу Slant стверджувалося, що ліричні теми, що зачіпаються альбомом, містять покоювання і викуплення. У сучасному інтерв'ю французького друку Гор захистив свої тексти та вміст від неприязнів, які рахували пісні Depeche Mode депресивними. Гор сказав: «Піч інших людей 99%....Висок наші пісні не такі, нас називають пестичними.... Ми швидше реалістичні, ніж пестильні». В окремому інтерв'ю журналу Sounds Гор уточнив, кажучи: «Многі пісні Depeche [Mode] торкаються проблеми спілкування. У своїх піснях багато повторюваних тем. Одна річ, яка завжди з'являється знову і знову — це розчарування і розчарування. Багато пісні також присвячені пошуку невинності». Гор сказав, що хоча деякі з написаних ним пісень були автобіографічними, він «також [попередить] ситуації, [і яких можна писати]. Яmentr писати про речі, які можуть співвіднести із собою....Я пишу про кохання, біль, надію. Про те, що кожен відчуває».
• З загальної кількості пісень, записаних під час сесій Music for the Masses, Флетчер сказав: «Ми записували п'ятнадцять пісень, з яких дев'ять або десять увійдуть до альбому». Music for the Masses був випущений з 11 піснями, включно з однією прихованою композицією, і ще п'ять пісень були випущені як бі-сайди на синглі з альбому: Agent Orange, St. Jarna», запис Вайлдера, що виконує «Малюнна соната» Людвіга ван Бетховена, кавер-версія (Get Your Kicks on) Route 66» Боббі Труппа та «Pleasure, Little Treasure».
• Never Let Me Down Again, перший трек і другий сингл альбому, був описаний Гором як трек, що «дає» трек, який був особливо ефективний під час виконання наживу. У пісні використані семпли ударних за їхнім власним синглом 1986 року "Stripped" і пісні Led Zepplelin "When the Levee Breaks". До треку також був доданий семплей із Carmina Burana Карла Орфа. Гітарна партія Гора для пісні була записана в студії Puk Studios і пропущена через синтезатор ARP 2600. Уайлдер назвав її своєю улюбленою співочкою на альбомі та другою улюбленою пісні Depeche Mode всіх часів. Вона стала невіддільною частиною живих виступів Depeche Mode, здійснюючись відтоді в кожному турі.
• Чорно-біла фотографія чоловіка з кучерявим сивим волоссям, граючи на піаніно, на тлі полиць із книгами на стіні за ним.
• Чорно-біла фотографія лисий чоловік у окулярах із товстим чорним оправою, дивлячись у камеру в темній кімнаті.
• Композитори експериментальної та класичної музики Філіп Гласс і Майкл Найман вплинули на звучання й аранжування пісень на альбомі.
• Друга пісня з альбому The Things You Said була описана в біографії Depeche Mode: Faith and Devotion як пісня, яка «глибоко проникає в психіку, щоб проаналізувати страх, вразливість і відносини».
• Strangelove, перший сингл і третій трек із альбому, був описаний як «поп-сингл у мінорній тональності... все ще далекий від мейнстриму». Початковий мікс синглу для цього треку був описаний Вайлдером як «перевантажені», тому група зробила ремісис пісні для альбому, використовуючи один із ремісерів Міллера Puk як основу.
• «Sacred», четвертий трек альбому, є однією з пісень на релігійну тематику, і хоча організація не була головною темою наступного студійного альбому Violator (1990), вона знову з'явиться в Songs of Faith and Devotion 1993 року. Ранній мікс пісні, що віддає перевагу Баскбу, не увійшов до альбому і пізніше був викладений на YouTube. Баскомб сказав, що альбомний мікс був «непоганим», але «він міг би бути кращим». Баскоб описував альбомну версію "Sacred" як пісню на альбомі, що найбільше зберегла "гладурний" аспект оригінального демозапису Гора.
• Завершальний трек на стороні 1, «Little 15», був однією з останніх пісень, які були записані під час сесій записування альбому, і Вайлдер насилу визначав, як структурувати й аранжувати трек. Під час сесій група все разом вийшла дивитися фільм A Zed & Two Noughts (1985), і Вайлдер вирішив аранжувати пісню на основі саундтреку до фільму Майкла Наймана, кажучи, що щойно він спробував стиль Наймана для пісні «далі всі стало легко. Вона просто лилася ». Баскомб назвав фінальну версію треку «класичним вайлдером» через використання оркестрових семплів, що сильно відрізняється від оригінальної демоверсії. За словами Вайлдера, вони вибрали Мартіна Аткінса, який на той момент вже оформив безліч обкладинок їхніх альбомів і синглів, як режисера цього відео лише тому, що вважали цікавим приборкати це завдання комусь новому.
• Behind the Wheel, перша пісня другого боку альбому та третій сингл із альбому, лірично фокусується на динаміці влади у стосунках, один із рецензентів описує її як метафоричну подорож через домінування й підкорення. У пісні є послідовність із чотирьох акордів, що продовжують циклічно повторюватися, що Вайлдеррівнював зі сходами Пенроуза; «Тільки, як ви дістанетеся [до вершини], ви знову опинитеся внизу. Приблизно так працює послідовність акордів [у пісні]». У цьому треку є частина гітарної гри Гора, що зіграв на своїй гітарі Gretsch.
• "I Want You Now", описана в ретросспективному огляду як "еротично заряджена", містить звук акордеону, на якому грають із відкритими клавішами, що призвело до атмосферного повітропроникного звуку. Група також долучила в пісню кілька звуків із пальмового відео, доповнених за допомогою кількох місцевих жінок, яких вони запросили в студію, щоб вони зробили додаткове важке дихання в їхні мікрофони. Усі записи були семпльовані за допомогою їхнього сучасного на той момент синтезатора Fairlight CMI Series 3. I Want You Now була випущена як промосингла в Японії.
• "To Have and to Hold" була випущена у двох версіях на альбомі. Версія, що увійшла в альбом, була версією Уайлдера, навмисно зробленої мчнішою, ніж демо. Бонус-трек «Spanish Taster» був ближчим до оригінального демозапису Гора, за ввімкнення якого в альбом саме в такому вигляді він бореться. За словами Вайлдера, усередині групи не було жодних поділів щодо двох версій; у нього та Гора просто було різне бачення пісні.
• "Nothing" була однією з композицій альбому, присвяченихлярству, і в реміксі з'явилася на синглу "Stangelove '88", випущеному тільки в США в 1988 році. У Depeche Mode взагалі було правило проти використання хай-хеттів у їхніх піснях, і хоча «Nothing» звучала саме так, насправді це був звук зачинених пневматичних дверей, який виробляв такий цікавий шум, що група вирішила засемплювати та використовувати його.
• Кінцевий трек альбому — інструментальна композиція під назвою "Pimpf". Спочатку ця пісня планувалася як бі-сайд до синглу Strangelove, але групі сподобався мікс Баскба на Pimpf, і вони додали її як завершальний трек альбому. Баскомб сказав, що це його улюблений мікс із усіх пісень на альбомі. Про пісню Вайлдер сказав, що вона починається з одного маленького рифа, який просто живить себе.... Ви маєте одну річ, і ми просто даємо додавати, додавати та додавати», — повторювана тема для цієї та декількох інших пісень альбому, натхненна музикою Філіпа Гласа. У біографії Depeche Mode Monument пісня була описана, як має «майже загрозлива інтенсивність», і це був перший раз, коли завершальний трек альбому Depeche Mode був інструментальним. Назва — відсилання до Der Pimpf, журналу організацій Гітлера.

Характеристики:

• Кількість носіїв: 1 (LP)
• Жанр: Electronic
• Дата релізу: 10.02.2017
• Лейбл: Mute
• Додатково: 180 Gram Audiophile Vinyl, Gatefold Sleeve, Includes Insert
• Виробництво: Holland
• Штрих-код: '0889853367313

Трек-лист:

• A1. Never Let Me Down Again
• A2. The Things You Said
• A3. Strangelove
• A4. Sacred
• A5. Little 15
• B1. Behind The Wheel
• B2. I Want You Now
• B3. To Have And To Hold
• B4. Nothing
• B5. Pimpf